В усі часи й епохи, в усіх цивілізованих країнах суспільство і школа ставили перед собою завдання виховувати громадянина – людину з певним набором прав і обов’язків, яка поважає і дотримується норм і правил співжиття, прийнятих у даному суспільстві, традицій своїх співвітчизників. Всі державні й суспільні інститути, конституції, мораль, право, ідеологія таких країн спрямовані на виховання громадян. Свідомістю громадян сильна країна – економічно, політично, морально. Сьогодні, як ніколи, суспільству потрібна нова школа, - з новою філософією виховання, новою педагогікою, новим змістом, новими стосунками, - школа, яка може виховати щасливу людину, розвинену особистість.
Завдання сучасної школи не просто дати учневі багаж знань, умінь і навичок, а й зробити його компетентним, тобто здатним самостійно здобувати і використовувати знання в різних життєвих ситуаціях; готовим брати на себе відповідальність; бути активним у суспільному житті; таким, що поважає чужу історію та культуру. Усе це потребує переорієнтації навчально-виховного процесу на розвиток особистості учня.
Цілеспрямоване формування суспільно необхідних якостей особистості зумовлює відповідну організацію виховного процесу, рівень якого безпосередньо визначається науково-теоретичним осмисленням умов управління ним.
Ефективність вирішення стратегічних завдань, пов’язаних з цілеспрямованим формуванням і розвитком молоді, знаходиться, таким чином, у безпосередній залежності від науково обґрунтованого підходу до включення у виховний процес потенційних можливостей сукупності умов і чинників соціального середовища як єдиного виховного простору.

     Виховний простір – це чинник інтегрованого впливу на процес формування і розвиток особистості з метою забезпечення відчуття психологічного комфорту і сприятливих умов для самовизначення, саморозвитку і самореалізації. А виховний простір навчального закладу- це соціокультурне та педагогічне (освітнє) явище, яке утворює і утворюється взаємодією вчителів та вихованців у процесі залучення останніх до цінностей та смислів соціального життя, створення умов для виникнення і реалізації конструктивної соціальної й творчої їх активності.